Без категорії

Потяг Київ – Костянтинівка. – Прасипаємся, пасажири! – розвиває тишу вагона провідниця, – Cлєдующая станция Барвєнкаває. Гатовімся. – Яка станція? – перепитую

Потяг Київ – Костянтинівка.

– Прасипаємся, пасажири! – голосом  левітана розвиває тишу вагона провідниця, – слєдующая станция Барвєнкаває. Гатовімся.

– Яка станція? – перепитую.

– Барвєнкаває.

– Може Барвінкове?

– Да нєт, вроді Барвєнкаває.

– Та ні, – кажу. Точно Барвінкове. Журнал Барвінок в дитинстві виписували? Ото на честь села назвали.

– Шутітє?

– Чого б я жартував? І пісня є ще. «Несе Галя воду».

– Тоже пра сєло?

– Про Барвінок. А за ней Іванко як барвінок в’ється…пам’ятаєте.

– Запуталі ви мєня с самага утра. Может ета па рускі так, Барвєнкаває.

– Російською барвінок знаєте як буде? Могильник.

– А, господі.

– Кажу ж все в них через сраку.

– Ладно. Пайду я будіть пасажирав.

– Я думаю ми їх вже всіх побудили.

Ruslan Gorovyi 

Вам також має сподобатись...