Йому 1,3, він вимовляє лише кілька слів, але практика демонструє, що для ідентифікації в соціумі достатньо і цього.
Гуляємо сьогодні вдвох.
Він бачить на хіднику якийсь кольоровий камінчик. Бере, уважно розглядає.
Я зупиняюся за кілька метрів.
Назустріч ідуть дві жінки - за 60. Дивляться на малого.
Його увага з камінця перемикається на мене.
Далі звучить: “таааттто, таааттто, таааттто”.
Присідаю, простягаю руки вперед.
Він підбігає, і задоволено кидається.
Це наша маленька ідилія…
Десь на задньому плані чую: “ти смотрі, такой малєнькій, а уже укрАінєц”.
