Думки

Українець: На днях отримав дзвінок у вайбер. Незнайомий іноземний номер. Чоловічий голос українською починає питати мене за футболки. Але чую, що в нього акцент якийсь. Слово за слово, дізнаюсь, що людина з Лондону. І раптом він каже до мене

На днях отримав дзвінок у вайбер. Незнайомий іноземний номер. Чоловічий голос українською починає питати мене за футболки з патріотичними українськими принтами. Але чую, що в нього акцент якийсь. 

Розмовляє, до речі, дуже гарно. А цей акцент додає якогось шарму. Слово за слово, дізнаюсь, що людина з Лондону. Але вивчає українську, бо жінка з України. 

Він каже до мене: – А ви читати вмієте англійською? Я вам замовлення у листі напишу. Але хочу англійською бо писати українською мені ще складно. 

Я відповідаю: – Так, звісно, читаю, пишу. Я і розмовляти трошки вмію, але не так гарно, як ви українською. 

Той сміється.

І ось, що я думаю: – Оце, бляха, денаціоналізація відбулася. Тай така масштабна націоналізація, що людина з Лондону українською мовою замовляє український одяг. Така, що пишуть мені українською Стелли, Стефани з Латвії, Чехії, Польші теж з приводу українського мерчу. Охєрєнна денаціоналізація!

А той чоловіче написав листа  все ж українською. Без жодної помилки.

Алексей Карагодин

Вам також має сподобатись...